Обробка деталей в люнетах

Навчальні питання

1. Для чого потрібні люнети

2. Нерухомі люнети

3. Рухомі люнети

Для чого потрібні люнети

Деталі типа вал характеризуються жорсткістю, тобто здібністю протистояти деформаціям. При відношенні ≤ 5 – вал вважається жорстким, при = 5÷12 напівжорстким, а при > 12 – не жорстким.
При обробці в центрах нежорсткий вал відтискується, що призводить до деякого збільшення розмірів його середньої частини (бочкоподібність), вібрації тощо. Тому нежорсткі вали обробляють в центрах з додатковою підтримкою спеціальними пристроями – люнетами. Люнети бувають нерухомі і рухомі.

Нерухомі люнети
Нерухомий люнет (рис. 3.66, а) складається з чавунного корпуса 1, на ньому болтом 7 кріпиться обкидна кришка 4, що полегшує установлення заготовки. Основа корпуса має форму відповідно напрямним станини, на якій люнет закріплюється планкою 9 і болтом 8. В корпусі за допомогою регулюючих болтів 2 і гвинтів 3 переміщуються два кулачка 6, а в кришці - один кулачок 5. Для закріплення кулачків у необхідному положенні служать гвинти 3. Такий пристрій дозволяє встановлювати в люнет вали різних діаметрів. Для швидкісної обробки валів, люнети із звичайними кулачками не придатні. В таких випадках використовують люнети з роликовими, або шариковими підшипниками (рис.3.66,б) замість звичайних кулачків, що полегшує роботу роликів й зменшує нагрів заготовки. Це дуже важливо при роботі на великих швидкостях різання.

Кулачки люнетів як завжди виготовляють із чавуна. Якщо поверхня оброблювальної деталі в результаті тертя о кулачки може бути зіпсована, то на стальні кулачки установлюють бронзові кінцівки. В деяких випадках використовують кулачки, робочі поверхні котрих покриті бабітом, або навпаки, при швидкому зношенні кулачків, їх робочі поверхні наплавляють твердим сплавом, або використовують люнети, кулачки котрих наділені роликами.
Обробка шийки можлива кількома способами, її довжина повинна бути трохи більше ширини кулачків люнета. Якщо деталь довга і тонка її установлюють в центрах і проточують шийку у потрібному місці. Подача і глибина різання повинна бути якомога меншими, щоб уникнути прогину вала і вібрацій. При цьому головний кут в плані різця повинен бути як можна більшим, передня поверхня вгнутою. Кут нахилу головної різальної кромки різця повинен бути від’ємним, в цьому випадку різець як би натягує деталь на себе, чим зменшує вібрації, але стружка буде йти на вліво до люнету.
При обточуванні деталей в нерухомому люнеті, кут нахилу головної різальної кромки різця повинен бути позитивним. Стружка буде відходити вправо і не заплутуватиметься в кулачках люнета.
Закріплення довгого вала одним кінцем у патроні, а другим – у нерухомому люнеті, дає змогу підрізати торець і обробляти осьовий отвір (рис.3.67).

Послідовність обробки гладенького вала закріпленого в центрах і нерухомому люнеті (рис. 3.68). Вал установлюють у центрах і в середній його частині (ближче до передньої бабки) проточують на зниженому режимі шийку під люнет. На напрямній станині закріплюють нерухомий люнет і його кулачками охоплюють проточину шийку заготовки. Після встановлення люнета заготовку обточують від задньої бабки до люнета. Потім вал повертають, знову закріпляють у центрах і люнеті (рис.3.69) й обточують другий кінець.

Якщо з деяких причин проточування шийки на поверхні заготовки неможливе, або не бажане ( нерівномірний припуск, особливо не жорстка заготовка), то на заготовку надягають і закріпляють гвинтами так звану люнету (проміжкові) втулку з гладенькою зовнішньою поверхнею (рис. 3.70).

Циліндричну втулку 2 одягають на середню частину заготовки1 (рис. 3.71) та за допомогою болтів 4 встановлюють концентрично з віссю заготовки. Концентричність втулки перевіряють індикатором 3, як показано на рис. 3.71. Заготовку із надітою втулкою встановлюють у люнет (рис. 3.70), а торцями – в центри та обточують до люнету. Після цього відкривають люнет, знімають заготовку з центрів та видаляють втулку. Після чого заготовку перевертають та встановлюють кулачки люнета по діаметру обточеної частини, обточують частину заготовки що залишилась.

Рухомі люнети

Рухомий люнет застосовують при чистовому обточуванні довгих деталей. Він має лише два кулачки. Їх висувають і закріплюють так само, як кулачки нерухомого люнету.

Рухомий люнет закріплюється на повздовжніх салаках 4 супорта болтами 6. В корпусі 5 люнета розташовані два кулачка 3. Кулачки регулюються гвинтами 1 і закріплюються гвинтами 2.
Люнет разом із супортом переміщується вздовж заготовки, слідкує за різцем підтримує заготовку в місті прикладання сили різання. Кулачки люнета таким чином доторкаються до поверхні вала і підтримують його поблизу різця. При цьому відносне положення різця і кулачків люнета залишається незмінним.
Щоб стружка не потрапляла під кулачки люнета кут нахилу головній різальній кромки різця треба робити від'ємним. Стружка при цьому відходить вправо, що й потрібно. Рухомий люнет використовують при чистовому обточуванні довгих деталей і нарізанні різьби на довгих гвинтах.